субота, 19 березня 2016 р.

Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідним чином поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.

середа, 4 листопада 2015 р.

Готуємося до Конкурсу "Учитель року-2017"

Засідання № 1
з питань підготовки до участі в І (міському) турі всеукраїнського конкурсу «Учитель року -2017»

У програмі засідання:

1. «Учитель року»: здобутки та перспективи (аналіз участі педагогів міста в конкурсі «Учитель року»), Чемересюк Н.Б. керівник міської Школи фахової майстерності
2. Нормативно-правове забезпечення І міського туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2016»,Шпак О.О. завідувач Марганецьким міським методичним кабінетом

3. Педагогічні університети: загально дидактичні основи навчання. Чемересюк Н.Б. керівник міської Школи фахової майстерності.
4.Вимоги до ведення предметних блогів Шпак О.О. завідувач Марганецьким міським методичним кабінетом



Засідання № 2
з питань підготовки до участі в І (міському) турі всеукраїнського конкурсу «Учитель року -2017»

У програмі засідання:


 1. Умови проведення І (міського) туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2017»,  Шпак О.О. завідувач Марганецьким міським методичним кабінетом
2. Педагогічні університети:
а) Презентація власного досвіду,Цикункової Я.В.. учителя англійської мови ЗОШ№10, учасника ІІ  туру обласного конкурсу «Учитель року -2016»;

б) Вимоги до складання презентації,
         3. Анкетування учасників засідання з питань фахової підготовки.
4.Ознайомлення з критеріями оцінювання конкурсних випробувань

Засідання № 3
з питань підготовки до участі в І (міському) турі всеукраїнського конкурсу «Учитель року -2017»

У програмі засідання:

1. Аналіз анкетування педагогів з питань фахової підготовки,
 

2. Педагогічні університети:
а) Аналіз уроку за М.Паташніком, Чемересюк Н.Б. керівник міської Школи фахової майстерності.

3.Майстер клас:особливості підготовки та проведення.Шпак О.О.. завідувач Марганецьким міським методичним кабінетом



четвер, 25 грудня 2014 р.

Патріотичне виховання учнів на уроках правознвства


Сучасна школа- це серце та розум суспільства, центр виховання людини майбутнього. Школа -це унікальне творіння людства, простір буття дитини, в якому вона повинна мати можливість повноцінно жити. У наш час стало зрозуміло, що освітою та вихованням треба займатися з раннього дитинства, саме в школі, коли дитина тільки починає формуватися, як особистість.
Багато завдань стоїть перед сучасною школою - це навчання та виховання підростаючого покоління, виховання творчої особистості в умовах розвитку української державності, громадянина - патріота України; виховання у школярів загальнолюдських моральних цінностей, правової культури, здорового способу життя. Школа в Україні зараз переживає ґрунтовне реформування, яке має відображення в оновленні стандартів змісту
національних та загальноєвропейських компонентів з урахуванням тенденції європейського і світового розвитку .Вона також є одним з основних інститутів соціалізації дитини, а також головним механізмом, який впливає на розвивальне середовище  школяра, тісно контактуючи з родиною та іншими референтнозначимими для особистості інститутами (позакласною зайнятістю учнів (гуртки, секції), молодіжними організаціями та неформальними об’єднаннями (вулиця, угрупуваннями однолітків тощо). Соціалізація- це процес, під час якого дитина засвоює соціальний досвід, цінності, норми настанови, властиві суспільству, окремій соціальній групі, до якої він належить, та активно входить у систему соціальних зв’язків і набуває соціального досвіду. Неможливо сьогодні не ураховувати, що соціалізація підростаючих поколінь відбувається під впливом розвивального середовища, до якого можна віднести: всесвіт, державу, суспільство, ЗМІ, які впливають на велику кількість індивідів.
Виходячи із завдань сучасної школи, опираючись на власний досвід автора, особливу увагу на уроках суспільствознавчих дисциплін та в позакласній роботі з цих предметів приділяється проблемі соціалізації учнів засобами правової освіти та правового і патріотичного виховання .
Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи широкі знання, добре працюючи, або навчаючись, порушує закони та права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів не є відповідним чином вродженою, формується вона: під впливом школи перш за все, спеціальних виховних заходів, спілкуванням з іншими людьми та участі в різних видах суспільної діяльності.
Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовою Української держави, існування якої немислиме без відповідного рівня правової культури її громадян. Тому правове виховання починається з дитинства. Протягом усіх років навчання дитини в школі метою її правового та патріотичного виховання є формування в дитині правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов’язків перед суспільством і державою. Закріплені в Конституції України нормативи та правила людського співжиття виражають волю та інтереси народу, активну участі в управлінні державними справами, рішучу боротьбу з порушниками законів.
Прилучення учнів до правової культури збагачує її духовне життя. Водночас знання нею своїх прав і обов’язків розширює можливості її реалізації, зокрема у власних інтересах. Правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує громадську активність та загострює почуття непримиренності до негативних явищ. Порівняно з іншими складниками виховання, правове виховання має свою специфіку, що визначається передусім соціально правовим статусом учнівської молоді в суспільстві. Школярі матеріально залежні від батьків чи опікунів, їх самостійність і активність коригує педагогічний колектив. Сьогодні дітям бракує правових знань і досвіду правових відносин, вони мають засвоювати правові закони, які регулюють їхнє життя і діяльність як неповнолітніх, також правові норми, якими доведеться керуватися в майбутньому.
Базовим правовим курсом у системі суспільствознавчої освіти є предмет «Основи правознавства», який запропоновано для вивчення в 9 класі. Саме тут закладаються основи системи правових знань, поглядів, переконань, формуються навички правомірної поведінки учнів, виробляються уміння аналізувати суспільно-політичні події в Україні та світі, критично їх оцінювати. На жаль, специфіка предмета і час, відведений на його вивчення, не дають можливості в повному обсязі виконати одне з найважливіших завдань курсу - підготовки учнів до життя в сучасному суспільствіКоли учень починає вчити цей предмет, він вже має знайомство з початковою правовою освітою, де заняття проводяться у формі: дидактичних ігор, бесід, виставок малюнок з правової тематики, розваг. Тому планування роботи з учнями спрямовано не тільки на поширення правових знань, а й їх систематизацію. Основною задачею є допомогти учням усвідомити необхідність знання законів, підвищити їх юридичну обізнаність, систематично інформувати учнів про актуальні правові питання.
Правові знання є тим підґрунтям, на якому формується правова свідомість. Вони допомагають учням співвідносити власні вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із загальновідомими моральними нормами, а й вимогами законів, коригувати свою поведінку, змінювати її у правильному напрямі. Ознайомлення із законами починається із вивчення тем: «Особливі пам’ятки правової культури України» та «Основи теорії держави і права». Прикладами можуть бути закони та нормативно-правові акти з історії нашої Батьківщини, а саме: «Руська Правда» (Ярослава Мудрого), «Березневі статі» (Богдана Хмельницького), «Конституція» (Пилипа Орлика), «Універсали» (УНР), «Конституція України» (1996р.) де продовжується формування в учнів цілісного уявлення про державу і право, причини їх виникнення, їх ролі в житті окремої людини і суспільства, історії розвитку та становлення української держави, його конституційних основ. Обов’язковим є узагальнення даної теми, використовуючи різні методи, а саме: Брейн-ринг «Його величність-Закон», імітаційна гра «Законодавчий процес», вікторина «Чи знаю я закон».
Значна частина учнів хоча й не знає конкретних правових норм, але не допускає правопорушень. Такі школярі не завдають шкоди іншим, не скоюють крадіжок та інших правопорушень, тому що керуються в конкретній ситуації певними моральними принципами. Це явище треба мати на увазі при вивченні тем: «Право і мораль», «Правовідносини. Юридична відповідальність», «Право і закон», також ці теми є основними у формуванні  учнівської правової свідомості як сукупності правових уявлень, переконань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимог законів та регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації.
Важливе місце в правовому вихованні посідають рольові ігри. Вони дозволяють учням на практиці застосувати теоретичні знання, виробляти на їх основі навички правомірної поведінки, уміння самостійно приймати рішення в конкретних життєвих ситуаціях Саме при вивченні цих тем пропонується учням перевірити свої знання законів в конкретних умовах. Діти дуже емоційно переживають ситуацію гри, набувають досвіду правомірної поведінки. При розподілу ролей байдужих немає, всі бажають взяти участь, незважаючи на характер ролі. Майже двічі на рік проводиться «Урок-Суд» на різні теми, а саме: «Правопорушення і як його запобігти?», «Негативні явища серед учнів і молоді», «Життя та здоров’я людини - це найвища цінність» та інші. Виконуючи ролі судів, адвокатів, прокурорів учні глибше усвідомлюють певні вимоги права, навчаються діяти відповідно до них. Рольові ігри справляють виховний вплив не тільки на виконавців, але й на всіх присутніх, які одержують нові відомості з різних галузей права, аналізують конкретні правові ситуації та шукають шляхи їх вирішення. Судові процеси дуже популярні.
Становлення правової свідомості – один з основних напрямків формування громадянина. У сім’ї та в школі дитина повинна навчатися поважати закони, відстоювати свої права та свободи, але й поважати чужі, толерантно ставитися до чужих поглядів, шанувати права інших та самовираження, власні культурні цінності, вибір конфесій, участь у політичному житті тощо. Все це надзвичайно важлива сфера виховання, передусім з точки зору потреб державотворення .
У процесі викладання дисципліни «Правознавства» надається особлива увага виробленню в учнів навичок і умінь правомірної поведінки. Багато учнівської молоді упевнені, що за правопорушення відповідають тільки дорослі. Вони не переконані в дієвості положення, що «незнання законів не звільнює від відповідальності тих, хто його порушує». Звичку і вміння дотримуватися вимог права слід розглядати як продукт свідомого ставлення учнів до визнання свого громадського обов’язку, також до дотримання правових норм.
Як правомірна, так і неправомірна поведінка залежать від певних мотивів. Одні учні дотримуються правових норм унаслідок глибокої переконаності; другі – тільки тому, що побоюються можливого покарання; треті гарною поведінкою намагаються досягти своїх егоїстичних цілей; четверті - тому, що їхню поведінку контролюють; п’яті звикли виконувати правила співжиття. Щоб виявити, якими мотивами керується учень, виконуючи норму закону, автором проводяться такі уроки, як урок-диспут «Мораль і право», урок – лекція «Право в твоєму житті» (з практичними заняттями).
Диспут учить самостійно оцінювати ті чи інші судження, обстоювати свої погляди, аргументувати їх, формуючи в учнів нетерпиме ставлення до правопорушень і злочинності, прагнення взяти посильну участь у боротьбі з цими негативними явищами, вміння протистояти негативним впливам.
Учні проявляють особливий інтерес до вивчення предметних тем, а саме такі, як: «Держава та право», «Правова держава», «Народовладдя в Україні й форми його здійснення», «Президент України» та їнші.
Особистий досвід автора показав, що при вивченні тем правового характеру в учнівської молоді формується повага до держави, законів, Конституції України, народу України, державних символів українського народу. Ніде так яскраво і чітко не перехрещуються правове та патріотичне виховання. Такі поняття, як «нація», «народ», «національність», «українці», «Україна»- лежать в основі патріотизму. Досвід роботи над досліджуваною проблемою правового та патріотичного виховання учнів на уроках суспільствознавчих дисциплін допомагає формувати в молоді почуття патріотизму, високий рівень патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання конституційного і громадянського обов’язку щодо захисту національних інтересів України та стремління до зміцнення національної єдності і підвищення авторитету держави. Тому для учителя на кожному уроці правове і патріотичне виховання учнів стоїть на першому місці. А якщо дитина любить свою Батьківщину, поважає та виконує закони - це достойна зміна.

Як підсумок вищевикладеному зробимо висновок, що створюючи життєтворчі проекти, учні мають змогу здійснити певні дії над душею, думками, поведінкою, способом життя та перетворити себе для досягнення щастя, досконалості, вироблення життєвої стратегії самореалізації, в основі якої стоїть творча активність учнів, а для власного досвіду автора - нова сторінка педагогічної праці

вівторок, 16 грудня 2014 р.

У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: “Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...”, а Закон України “Про загальну середню освіту” стверджує: “Завдання загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань”.
Особистісно-орієнтований підхід передбачає співпрацю та співтворчість учня та вчителя. Головною дійовою особою навчального процесу є учень. Задача вчителя – простежити динаміку його розвитку, визначити особисті переваги у роботі з навчальним матеріалом, тобто пізнати учня як особистість, розкрити та розвинути його індивідуальні здібності.
Найважливішим завданням, як і раніше, залишається формування позитивної мотивації до вивчення історії.Я  використовую  прийоми проблемних завдань, прогнозування з опорою на наявні факти, пошуку різних варіантів історичного розвитку, альтернативності й т. ін.
На сучасному етапі я прагну використати діяльнісний підхід у викладанні, що дозволятиме при виконанні будь-якого завдання самостійно одержати результат і оцінити його. Різний рівень історичної освіти учнів, наявність різноманіття освітніх потреб і можливостей спричиняє актуальність особистісно-орієнтованого підходу в навчанні.
Зважаючи на суть особистісно орієнтованого навчання, його завданням, найбільше відповідає побудова предметного навчання за інтегрованим типом, бо дає можливість виявити ставлення учня до навколишнього світу, який є для нього цілісним, всебічним, динамічним. Тому в підготовці вчителя історії варто звернути увагу на технологію уроків інтегрованого типу.
В історії, у зв'язку з існуванням різних точок зору на оцінку історичних подій, популярні такі інтерактивні форми навчання як дискусія, дебати. Розвиток уміння висловлювати й аргументувати свою точку зору сприяє не тільки формуванню особистої позиції, але й у певній мірі сприяє коректуванню системи особистих цінностей. Дискусія як термін, що є синонімічним поняттю логіки як мистецтва усвідомлювати, обмірковувати, викладати свої думки відповідно до законів розуму, відомий ще з часів Аристотеля. Саме давньогрецький філософ вважав уміння вести дискусію мистецтвом і навіть талантом, таким самим, як талант співати, малювати чи танцювати.
У наш час така форма навчання, як дискусія, усе більше поширюється і знаходить визнання як дієвий метод активізації навчання, що сприяє поглибленню і розширенню знань, формуванню комунікативної культури та стимулюванню ініціативності й мислення. Сучасні вчителі мають можливість пересвідчитись в справедливості тверджень Аристотеля і відчути на собі всю складність організації і проведення дискусії. Адже досягнення навчальної мети за допомогою дискусії потребує від викладача всієї педагогічної майстерності, яку і справді можна порівняти з мистецтвом. Дебати – явище опозиційне: дві сторони протистоять одна одній і роблять спробу довести неправоту протилежної сторони, вони закріплюють власну точку зору, викликають критику протилежної сторони, передбачають підведення підсумку. Тому при вивченні багатьох історичних питань результативно проводити діалоги та дебати.
Інтерес до навчання значно зростає, якщо вчитель докладно розкриває практичну значимість теми, зв'язок її з актуальними проблемами сучасності. Потужним засобом стимулювання пізнавального інтересу є навчально-пізнавальна гра. Ще з часів античності грі придавали важливе значення, включаючи її в культові свята. Під час гри вільні жителі міст не працювали. Ігри супроводжувались процесіями, спортивними, музичними змаганнями, сценічними виставами. Вони викликали інтерес, і безпосередньо процес пізнання навколишньої дійсності перетворювався в задоволення.
Особливістю цього методу навчання є те, що учасники гри беруть на себе певні ролі, вступають у безпосередню взаємодію один з одним, прагнучи досягти своїх рольових цілей. Така гра ґрунтується на конкретних ситуаціях, взятих з реального життя, і являє собою динамічну модель спрощеної дійсності. Таким чином, в основі навчально-пізнавальної гри лежить імітаційна модель, однак реалізується дана модель завдяки діям учасників гри. Вони беруть на себе ролі вчених, полководців, політичних діячів, суддів і грають задану ситуацію залежно від змісту гри. При цьому необхідно враховувати той факт, що навчально-пізнавальні ігри є серйозними іграми, а не розвагою або відпочинком.
Особистісно-орієнтоване навчання історії передбачає відмову вчителя від традиційної монологічної дидактики і перехід до діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу (розігрування ролей, колективне обговорення, диспут, дискусія, „словесний теніс”). При будь-якому обговоренні суті історичного явища учителеві слід вчити, як саме вести обговорення та знаходити кілька різних варіантів вирішення проблеми. Вчителі історії повинні заохочувати учнів застосовувати навички, пов’язані з аналізом фактів. Це сприяє виробленню в останніх власної позиції, яка сама по собі є ціннісною характеристикою особистості.
         Отже, особистісно орієнтовне навчання дає змогу без зниження складності сприймати новий матеріал. Спеціально підібрана допомога – це не пряма підказка, яка гальмує мислення учнів, а і інструмент, за допомогою якого вчитель підводить учня до правильного розв’язку, тим самим здійснює навчальний процес. Отже, щоб навчальний процес не стояв на місці, а розвивався учителю необхідно знаходити суперечності в ньому та вміти їх розв’язувати.    

       Завдання правового виховання

Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідним чином поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.









Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.
Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовою Української держави, існування якої немислиме без відповідного рівня правової культури її громадян, інтенсивною трансформацією правової системи, необхідністю подолання правового нігілізму та правової неграмотності.
Соціально-економічна ситуація початку XXI ст. в суспільстві не сприяє формуванню належного морального середовища для виховання дітей і молоді. Несприятливе побутове оточення, важке матеріальне становище сімей і погіршення на цьому ґрунті внутрісімейних стосунків, недоліки в організації шкільного виховання і скорочення позашкільних закладів — все це призводить до збільшення числа дітей і підлітків, поведінка яких виходить за межі моральних і правових норм. Швидко збільшується кількість підлітків, які не вчаться і не працюють. Зростає дитяча злочинність. Поширення злочинності серед неповнолітніх випереджає її загальне зростання.
Мета правового виховання учнів — формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Прилучення учнівської молоді до правової культури збагачує її духовне життя. Водночас знання нею своїх прав і обов'язків розширює можливості їх реалізації, зокрема й у власних інтересах. Правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує громадянську активність, загострює почуття непримиренності до негативних явищ.
Порівняно з іншими складниками виховання воно має свою специфіку, що визначається передусім соціально-правовим статусом учнівської молоді в суспільстві. Школярі матеріально залежні від батьків чи опікунів їх самостійність і активність коригує педагогічний колектив, їм бракує правових знань і досвіду правових відносин, вони мають засвоювати правові закони, які регулюють їхнє життя і діяльність як неповнолітніх, і правові норми, якими їм доведеться керуватися в майбутньому.
Найперше завдання правового виховання — озброєння учнів знаннями законів, підвищення їх юридичної обізнаності, систематичне інформування їх про актуальні питання права. Правові знання є тим підґрунтям, на якому формується правова свідомість. Вони допомагають учням співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із загальновідомими моральними нормами, а й з вимогами законів, коригувати свою поведінку, змінювати її у правильному напрямі.
Значна частина школярів хоча й не знає конкретних правових норм, але не допускає правопорушень. Регулятором поведінки у цьому разі є дотримання норм моралі та звичаїв. Такі школярі не завдають шкоди іншим, не скоюють крадіжок та інших правопорушень, тому що керуються в конкретній ситуації певними моральними принципами.
Друге завдання — формування в учнів правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації.
«Становлення правової свідомості, — пише О.І. Вишневський, — один з основних напрямів формування громадянина. У сім'ї та в школі дитина повинна не тільки навчитися поважати закони, відстоювати свої права та свободи, але й поважати чужі, толерантно ставитись до чужих поглядів, шанувати права інших на самовираження, власні культурні цінності, вибір конфесій, участь у політичному житті тощо. Все це надзвичайно важлива сфера виховання, передусім з точки зору потреб державотворення»1.
Правові погляди мають бути засновані на загальних правових знаннях та уявленнях про державу і право, про правові відносини між людьми, про конституційні права та обов'язки особистості. Важливо, щоб ці знання і уявлення правильно відображали певні правові норми, адже інакше правові погляди будуть хибними.
Одним із найважливіших компонентів правової свідомості є переконання — усвідомлення людиною істинності світоглядних та моральних понять та її особиста готовність діяти відповідно до цих правил і понять.
У процесі правового виховання дуже важливо виховувати в учнів вищі правові почуття, які б регулювали їх поведінку (відповідальність, справедливість та ін.), інакше головним регулятором її стануть прості емоції (гнів, страх тощо), які спричиняють ситуативну поведінку.
Третє завдання — формування в учнів поваги до держави і права, розуміння необхідності дотримання вимог законів. Такі якості виховують, розкриваючи соціальну суть і роль держави та права. Виховання у школярів поваги до закону і правопорядку, переконаності в необхідності дотримання правових норм здійснюють через виховання поваги до правоохоронних органів, людей, які охороняють закони. Проте не слід залякувати учнів цими органами, бо вони не зможуть усвідомити, що закони виконують не лише каральну функцію, а й захищають інтереси всього суспільства, кожного його члена.
Четверте завдання — вироблення в учнів навичок і умінь правомірної поведінки. Звичку і вміння дотримуватися вимог права і моралі слід розглядати як продукт свідомого ставлення учнів до визнання свого громадянського обов'язку, до дотримання правових норм. Як правомірна, так і неправомірна поведінка залежать від певних мотивів. Одні учні дотримуються правових норм унаслідок глибокої переконаності; другі — тільки тому, що побоюються можливого покарання; треті гарною поведінкою намагаються досягти своїх егоїстичних цілей; четверті — тому, що їхню поведінку контролюють; п'яті звикли виконувати правила співжиття. Звісно, педагог мусить знати, якими мотивами керується учень, виконуючи норми закону.
П'яте завдання — формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, прагнення взяти посильну участь у боротьбі з цими негативними явищами, вміння протистояти негативним впливам. В юридичній літературі розглядають різні рівні активності особистості щодо вимог закону. Так, якщо вона просто дотримується правових норм, виявляється мінімальний рівень її активності, тому що їй слід лише уникати дій, заборонених законом. Якщо ж особистість виконує правові
норми, вона виявляє більшу активність. Використовуючи правові норми, особистість виявляє найвищий ступінь активності. Третій рівень активності передбачає, щоб учні не лише сумлінно виконували свої обов'язки, а й вимагали цього від інших. Така позиція формуватиметься за умови залучення їх до діяльності, спрямованої на забезпечення дисципліни й порядку в школі та за її межами. Будь-яка спроба ізолювати дітей від негативного, замовчувати і приховувати від них недоліки нашого життя не виховує у них непримиренного ставлення до цих явищ, не мобілізує їх на боротьбу з цим злом, не виробляє імунітету проти його впливу.
Шосте завдання — подолання у правовій свідомості хибних уявлень, що сформувалися під впливом негативних явищ, життя. Специфічним недоліком правової свідомості окремих учнів є хибні уявлення про зміст правових норм. Вони визнають наявність низки заборон, але неправильно уявляють собі їх суть, наслідки невиконання. Багато з них упевнені, що за правопорушення відповідають лише дорослі, а неповнолітні нібито звільняються від такої відповідальності. Вони не переконані в дієвості положення, що «незнання закону не звільняє від відповідальності тих, хто його порушує», нерідко не вміють зіставляти свої дії та вчинки з вимогами права. Коли їм доводиться давати правову оцінку конкретному правопорушенню, виходять з власних уявлень про протиправне, що, як правило, ґрунтуються не на знаннях конкретних положень закону, а передусім на відомих їм нормах моралі. Такі недоліки правової свідомості — одна з причин вчинення правопорушень неповнолітніми.
Зміст правового виховання визначається особливостями права як нормативно-регулятивного явища, його суспільними функціями і значенням в організації та управлінні суспільством. Законодавство України охоплює різні галузі права. Серед них чільне місце належить державному праву. Його норми регулюють найважливіші суспільні відносини, що закріплюють основи організації суспільства і правового становища особи, державного устрою. Особливим питанням державного права України є її Конституція як Основний Закон держави і суспільства.
Адміністративне право регулює організацію і діяльність апарату державного управління. Школярі повинні мати уявлення про органи державного управління та норми адміністративного права, які охоплюють низку правил: санітарних, протипожежних, дорожнього руху, користування транспортом, поведінки в громадських місцях, військового обліку та багато інших, що регулюють діяльність різних установ, їх працівників, а також поведінку громадян. Якщо людина порушує встановлені правила, її вважають правопорушником і накладають на неї адміністративне стягнення. Служба у справах неповнолітніх має право застосовувати до них різні види стягнень аж до направлення їх до спеціальної школи чи спеціального профтехучилища.
Взаємовідносини між людьми, громадянами й організаціями, між самими організаціями регулюються нормами цивільного права, що покладає певні обов'язки і надає права громадянам і організаціям. Діти, як і всі дорослі, вважаються правоздатними, можуть мати майно, яке їм дісталося у спадок, можуть бути авторами вірша чи оповідання тощо. Щоправда, не кожна правоздатна особа може самостійно здійснювати свої права. Оскільки здатність діяти розумно, правильно розпоряджатися своїм майном, брати на себе певні обов'язки людина набуває у відповідному віці, закон визначає поняття цивільної дієздатності та встановлює її межі (15 років — часткова дієздатність, 15—18 — відносна дієздатність, 18 років — повна дієздатність).
Норми права і моралі регулюють сімейні відносини людей. У процесі правового виховання учнів знайомлять із сімейними правовідносинами, правами й обов'язками батьків стосовно одне одного, щодо виховання дітей та ін.
У процесі правового виховання учні засвоюють і окремі положення трудового права. Адже сьогоднішній школяр завтра стане працівником установи, підприємства, де він стикатиметься з багатьма питаннями, в яких має бути компетентним (умови прийому на роботу, переведення і звільнення з роботи, тривалість робочого дня й часу відпочинку, охорона і оплата праці, моральна та матеріальна відповідальність тощо).Ознайомлюючись з питаннями кримінального права, учні повинні чітко уявляти, що таке злочин, відповідальність за підготовку і замір злочину, співучасть у злочині, вік кримінальної відповідальності, необхідна оборона, кримінальне покарання, відбування покарання в місцях позбавлення волі, і усвідомити, що жоден злочин не залишається безкарним.
Розкриваючи зміст правового виховання, важливо ознайомити школярів з Конвенцією про права дитини. Згідно з нею, дитиною вважається кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.
«...Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно виражати свої погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості дитини, (ст. 12.)
...Дитина має право виявляти свою власну думку; це право включає свободу пошуку, тримання і видачі інформації та ідей будь-якого виду, незалежно від кордонів, в усній, письмовій або друкованій формі, у формі творів мистецтва або за допомогою інших засобів за вибором дитини, (ст. 13/1.)
...Держави-учасниці визначають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів, (ст. 15/1.)
...Жодна дитина не може бути об'єктом довільного чи незаконного втручання в здійснення її права на особисте життя, сімейне життя, недоторканість житла чи таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і репутацію, (ст. 16/1.)
...Держави-учасниці приймають усі необхідні законодавчі, адміністративні, соціальні і просвітні заходи з метою захисту дитини від усіх форм фізичного чи психологічного насильства, образи чи зловживання, відсутності піклування чи недбалого ставлення, грубого ставлення чи експлуатації будь-якою іншою особою, (ст. 19/1.)»
Реалізація завдань і змісту правового виховання учнів здійснюється передусім у процесі навчання. Вивчення гуманітарних предметів спрямоване на формування в них високих ідеалів, морально-правових якостей, непримиренності до аморальних явищ, правопорушень і злочинності. Дисципліни природничого циклу дають змогу торкнутися кола питань з різних галузей права, зокрема його нормативних актів щодо охорони природи, охорони праці, охорони здоров'я людини та ін. Важлива роль у правовому вихованні школярів належить курсу правознавства, у процесі вивчення якого вони знайомляться з усіма галузями права, здобувають знання, вміння і навички в системному вигляді.
Правові знання, засвоєні на уроках, поглиблюються і розширюються у позакласній виховній роботі. Вибір форми чи методу виховного впливу залежить від його мети, змісту, вікових та індивідуальних особливостей учнів і можливостей педагогічного колективу школи. Обираючи методи і форми виховної роботи, важливо також ураховувати, чи популярні вони серед школярів, чи захоплюють їх, чи дають їм задоволення.
Здійснюючи правове виховання на уроках і під час спеціальних виховних заходів, важливо розкривати зміст усіх галузей права, не зосереджуючи увагу учнів на якомусь одному з них (наприклад, кримінальному), оскільки в повсякденному житті вони керуватимуться основними їх положеннями. Розкриваючи конкретні правові норми, слід показувати їх зв'язок з правилами моралі, на яких вони базуються; ілюструючи випадки порушень норм права, не зловживати негативними прикладами, краще наводити ті, що демонструють, як треба діяти в подібній ситуації. Розповідаючи про злочини, не варто деталізувати факти, оскільки це може навчити окремих школярів методики скоєння злочину, треба розкривати суть негативних фактів так, щоб вони викликали відразу, а не захоплення ними. Завжди слід пам'ятати, що вирішальним моментом у правовому вихованні школярів є висока правова культура педагогів і відповідний правово-психологічний клімат у школі та в сім'ї учня.
У правовиховній роботі школи важливу роль відіграє залучення учнів до посильної діяльності, яка передбачає певний обсяг правових знань, умінь та навичок. Це передусім участь у дитячому самоврядуванні, зокрема в роботі комісії з дисципліни і порядку, в загонах юних інспекторів дорожнього руху, юнацьких добровільних пожежних дружинах, у різних формах природоохоронної роботи.
Залучення школярів до правоохоронної та природоохоронної діяльності в школі та за її межами слід оцінювати з погляду проведення профілактичної роботи з учнівською молоддю і з погляду набуття нею правового досвіду, виховання в неї непримиренного ставлення до негативних явищ життя. Виховані в таких умовах школярі активно протидіятимуть цим явищам.   

четвер, 13 листопада 2014 р.

Тема уроку: Правопорушення


Мета уроку: охарактеризувати суть правопорушення;
пояснювати поняття «правопорушення»;
називати види та складові правопорушень;
наводити власні приклади правопорушень.
Обладнання уроку:
схеми і таблиці, передбачені конспектом уроку; юридичні задачі
Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь, навичок.

                                   Хід уроку
І.Організація класу
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Поняття та ознаки правопорушень.
* Розповідь вчителя
Поведінка людини може або узгоджуватися з положеннями чинного законодавства, або порушувати його. У першому випадку перед нами правомірна поведінка, у другому — правопорушення.
*Складання схеми:
                    ОЗНАКИ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Протиправність,діяння порушує                      Суспільна небезпека
 норми права, порушує заборони
                                       \                                       /
                                              Ознаки правопорушення
                                         /                                          \
Винність, психічне ставлення особи                  Карність, відповідальність за
діяння,                                   передбачене законом
до своїх дій, умисел чи необережність.
-         На основі матеріалу схеми формується поняття правопорушення, яке записується під схемою в зошиті.
* Словничок: правопорушення — ця дія або бездіяльність, якими порушуються норми права; це винна поведінка деліктоздатної особи, яка суперечить нормам права, заподіює шкоду іншим особам чи суспільству і має наслідком юридичну відповідальність
- Вина — психічне ставлення особи до вчиненого правопорушення та його наслідків.
- Умисел — одна з форм вини, що полягає в усвідомленні правопорушником протиправного характеру та наслідків свого діяння та у бажанні або свідомому допущенні їх виникнення.
- Необережність — правопорушник не усвідомлював наслідків діяння. Хоча мусів би це зробити.   Приклад умислу : зловмисник наніс удар палицею по голові потерпілого, попередньо вибравши з двох наявних(палиць) важчу. Приклад необережності: водій  не вибрав безпечної дистанції при русі в потоці машин, в результаті різкого гальмування пошкодив автомобіль, який рухався попереду.
Соціальна суть правопорушення (провини або злочину) полягає у спричиненні шкоди особистим, груповим або загальносоціальним інтересам, які юридичне захищені державою.
2. Складові правопорушення
*Розповідь вчителя
Правопорушення має чотири складових частини:
•        суб’єкт, правопорушення;
•        об’єкт правопорушення;
•        суб’єктивна сторона правопорушення;
•        об’єктивна сторона правопорушення
·        Робота з підручником:
-        Опрацювати текст підручника і заповнити порожні сегменти схеми,:
                       СКЛАДОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
1.Об*єкт правопорушення-?               2.?-деліктоздатна юридична
                                                                     чи фізична особа.
                                         Складові правопорушення
3.?- зовнішній прояв                                    4.Суб*єктивна сторона-?
* Перевірка результатів роботи учнів та їх корекція.
3. Види правопорушень
* Розповідь вчителя про види правопорушень
*Записати в зошит
Види правопорушень:
1.      дисциплінарні — порушення навчальної або виробничої дисципліни, внутрішнього розпорядку підприємства, організації, установи;
2.      майнові (цивільно-правові) — нанесення матеріального збитку, порушення інших майнових або особистих немайнових прав і інтересів людей, які захищені законом;
3.      адміністративні — порушення правопорядку в громадських місцях, порядку управління всіма сторонами суспільного життя, що передбачені законодавством про адміністративні правопорушення;
4.      кримінальні – злочини — це суспільна небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, за яке передбачено кримінальне покарання.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу
·        Вирішенням  правових задач.
Учні об’єднуються в п’ять груп, кожна група розв’язує правову задачу використовуючи схеми , складені під час уроку, матеріал конспекту та підручника:
Група 1. Укажіть склад та вид правопорушення: Громадянин П. під час бійки завдав громадянину Д. легких тілесних ушкоджень.
Група 2. Укажіть склад та вид правопорушення:  Керівництво підприємства протягом трьох місяців не сплачувало робітникам заробітну платню.
Група 3. Укажіть склад та вид правопорушення: Студенти одного з навчальних закладів вирішили провести несанкціонований мітинг.
Група 4. Укажіть склад та вид правопорушення: 16-річні підлітки спробували вживати спиртні напої під час шкільної дискотеки.
Група 5. Укажіть склад та вид правопорушення: Учні, намагаючись зірвати контрольну роботу, зателефонували до школи і повідомили, що школа замінована.
Домашнє завдання:§ 9-10 (п. 4); самостійно скласти таблицю або схему «Види правопорушень»; знайти повідомлення в  засобах масової інформації про різні правопорушення та визначити їх вид, форму вини, склад правопорушення

четвер, 6 листопада 2014 р.

Тема уроку: Правова та соціальна держава


Мета:
- характеризувати поняття та ознаки правової і соціальної держави;
         - пояснювати суть взаємовідносин суспільства та держави.
 Обладнання: окремі статті розділів І, II, III, IV, V, VI, VIII  Конституції України; таблиці та схеми, передбачені конспектом уроку
Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування нових знань, умінь, навичок
                                Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Держава і суспільство
Запитання для бесіди:
-         Порівняйте поняття «держава» і «суспільство»
-         Яке з цих понять має ширший зміст?
Робота з підручником:
 1. Розгляньте схеми  підручника і висловіть думку, яка із схем відповідає правильному співвідношенню держави і суспільства .
Висновку: поняття «держава»  і «суспільство» не збігаються. Суспільство охоплює всі людські відносини — як офіційні, так і неофіційні , приватні. Ступінь втручання держави в життя суспільства значною мірою залежить від типу держави, особливо від політичного режиму
2. У яких політичних режимах ступінь втручання держави  в життя  суспільства буде найвищим? Відповідь обґрунтуйте.

2.      Правова держава
Запитання для бесіди:
-        На основі знань з історії  пригадайте, в яких стародавніх країнах вперше висловлювались ідеї про необхідність законів?
-        Чому  в рабовласницькому і феодальному суспільствах  ідея правової держави не знайшла підтримки й розвитку?
-        Назвіть відомі вам нормативно-правові  акти минулого і сучасного,  де закріплено ідеї правової держави.
* Міні-лекція вчителя  про розвиток ідеї правової  держави
* робота в групах :
Завдання для 1 групи:
Ознайомитись з текстом підручника , заповніть таблицю
«Розвиток  ідеї правової держави»  і дати відповідь на питання:
-        Що, на вашу думку, не дозволяло повістю реалізувати ідеї правової держави?
Учені, політики, які висловлювали ідеї правової держави         Нормативно-правові  акти минулого і сучасного,  де закріплено ідеї правової держави.
Завдання для 2 групи:
Ознайомитись з текстом підручника, визначити основні  ознаки правової держави  та заповнити  схему «Ознаки правової держави »
                       Ознаки правової держави
//                                                        /
Джерелом влади є народ   Взаємна відповідальність держави і особи
Поділ влади на три гілки       Наявність правоохоронної системи та ін..

-        Які ознаки правової держави недостатньо виражені в Україні?

3.      Соціальна держава
Вчитель дає коротку характеристику щодо зародження і розвитку ідеї «соціальної держави». Заповнити схему:
                               Ознаки  соціальної держави
                /                                      /                            \                                 \
1)             ?                                   2)    ?                    3)     ?                   4)     ?

-        Що спільного між правовою та соціальною державою?
* Робота з Конституцією  України:
Перегляньте окремі статті І, II, III, IV, V, VI, VIII розділів Конституції України. Визначить, в яких із них знайшли відображення ознаки правової держави, результати своєї роботи занесіть у таблицю:
Ознаки  правової держави в окремих статтях Конституції  України

Ознаки правової держави                                 Статті  Конституції  України

  Верховенство права у всіх сферах
 суспільного життя     
 Джерелом влади є народ    
 Підконтрольність держави суспільству
   Поділ державної влади на законодавчу,
виконавчу та судову   
  Високий рівень забезпечення прав і
свобод людини  
  Взаємна відповідальність людини та держави      
  Рівність людини та держави перед законом 
  Високий рівень правової культури громадян       
ІV.Узагальнення вивченого.
-        Що, на вашу думку потрібно зробити в Україні, щоб вона найповніше відповідала ознакам правової і соціальної держави?
Домашнє завдання:


§4,  подумайте над завданням:  Які завдання щодо розбудови в Україні правової держави є найактуальнішими сьогодні? Складіть перелік з двох-трьох позицій, обґрунтуйте кожну з них.