Батьківські збори


  1. Правові основи сучасного сімейного виховання

2. Кишенькові гроші
Чи потрібно видавати дітям кишенькові гроші? Яку суму слід видавати дитині в якості кишенькових грошей? Чи потрібно стежити за витратами дитини? Цими питаннями задаються батьки вже з першого класу школи, адже часто обіди в школах незадовільні або платні. Крім того, дітям потрібні гроші на проїзд та інші дрібні витрати. Давайте спробуємо розібрати як, навіщо і скільки видавати дитині кишенькових грошей.
Кишенькові гроші безсумнівно корисні. Вони вчать дитину цінувати гроші, контролювати свої витрати, економити. Безглуздо давати гроші зовсім маленькому дитині, яка і вважати толком ще не навчився. Ну а школяру і, тим більше підлітку кишенькові гроші виділяти потрібно. Ось декілька простих правил поводження з кишеньковими грошима для дитини
Видавайте кишенькові гроші регулярно: щотижня або щомісяця. Постарайтеся щоб видача кишенькових грошей не була приурочена до якогось свята чи знаменної дню, краще якщо кишенькові гроші будуть видаватися в середині тижня.
Сума кишенькових грошей визначається матеріальними можливостями батьків і потребами дитини. Але ця сума завжди повинна бути однаковою.
Не диктуйте дитині, як витрачати його кишенькові гроші. Не вимагайте звіту про вчинені покупках. Нехай дитина витрачає гроші на свій розсуд і вчиться на своїх помилках.
Кишенькових грошей не слід позбавляти за провину в якості покарання або збільшувати суму виплати в якості заохочення. Нехай кишенькові гроші стануть буденним подією, а не засобом виховання чи маніпулювання дитиною.
Ніколи не видавайте кишенькові гроші "авансом". Навіть якщо дитина наполягає, щоб Ви видали йому гроші раніше покладеного терміну, утримайтеся від цього. Нехай дитина навчається раціонально витрачати кишенькові гроші.
Якщо Ви вважаєте за необхідне купити щось своїй дитині, то робіть це за свій рахунок, а не за його. Якщо дитина просить у Вас купити йому щось, що Ви вважаєте абсолютно зайвим і непотрібним, поясніть йому, чому Ви так вважаєте. Якщо дитина наполягає на покупці, дозвольте йому зробити це за свої кишенькові гроші. Можливо ощадливість по відношенню саме до своїх грошей утримай дитину від непотрібної покупки.
Кишенькові гроші дітей
 На тему кишенькових грошей для дітей написано чимало статей. Багато хто з них просто дублюють західних «гуру», навіть без прив'язки до нашої дійсності. При цьому в більшості статей пишуть про одне й те саме, де головна порада - кишенькові гроші повинні видаватися дитині на постійній основі, інакше він не навчиться розпоряджатися грошима. А чи так це насправді?
  Доросле життя
Давайте подивимося на себе. Переважна більшість дорослих працює. Хтось із нас працює за наймом, тобто на «дядю», хтось працює на себе коханого, але, так чи інакше, працює. Саме за цю роботу нам платять гроші, ми їх заробляємо. При цьому ми всі розуміємо, що якщо не будемо працювати, то вже завтра, найімовірніше, залишимося без засобів до існування, не буде грошей. Чим тоді годувати родину?
Дитинство
Тепер повернемося до відомого ради провидачу грошей дітям на постійній основі. Багато батьків видають гроші дитині щотижня або місяць. Щоб не трапилося, в будь-якому випадку, дитина отримає свої кишенькові гроші. Він не боїться залишитися завтра без засобів до існування, він не боїться залишитися голодним - батьки завжди допоможуть і дадуть йому гроші. Почуття подушки безпеки в особі батьків з роками зміцнюється в голові дитини.
Чому вчить видача грошей дитині
Видача кишенькових грошей на постійній основі може навчити дитину рахувати гроші, Планувати покупки, заощаджувати, збирати. Як прийнято говорити - розпоряджатися грошима. І все це в кращому випадку. А найчастіше постійна, періодична видача грошей просто вчить «освоювати бюджет». Так-так, саме тупо, бездумно освоювати бюджет, витрачати, а не заробляти.
Багато батьків при проведенні опитувань скаржаться, що з їх точки зору діти витрачають кишенькові гроші бездумно. А як же ще? «Завтра мені ще дадуть грошей», - думає дитина, купуючи якийсь 35-й диск з комп'ютерною грою.

Чому не вчить видача грошей дитині
Видача грошей на постійній основі не вчить найголовнішого –цінувати гроші! Постійно отримуючи гроші просто так, дитина не знає їх цінності. Або, висловлюючись простою мовою, не розуміє, наскільки важко вони часом дістаються. Звідси і бездумні витрати. Звідси і зневажливе ставлення до того, що на них куплено. І таке ставлення до грошей може зберігатися і в його дорослому житті. А це вже загрожує серйозними проблемами.
До того ж, постійна і періодична видача грошей не розвиває підприємницьке мислення дитини. Він не намагається:
• постійно думати, ворушити мізками;
• шукати можливість заробити;
• придумувати нові ідеї, втілювати їх у життя;
• розвиватися, самовдосконалюватися.
А навіщо, батьки під боком, разом з грошима. Вони завжди йому дадуть ще на кишенькові витрати. У такої дитини немає стимулу не тільки до заробітку, але часто і до розвитку себе як особистості.
Тому, шановні батьки, якщо ви хочете, щоб ваша дитина навчився цінувати гроші, дбайливо ставитися до них і до того, що на них куплено, якщо ви хочете, щоб з нього виріс фінансово успішна людина, то перестаньте видаватийому кишенькові гроші на постійній основі. Цим самим ви зробите, можливо, найбільшу послугу своїй дитині і підготуєте його до дорослого життя.
http://grdg.info/batkam/kyshenkovi-groshi-ditjam

3. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
Підставою для законного залучення особи до відповідальності є необхідність вважати її суб’єктом для цього виду правопорушень. Однією з вимог до суб’єкта правопорушення вважається досягнення ним певного віку.
У кримінальному праві неповнолітніми вважаються особи віком до 18 років. За загальними засобами кримінальна відповідальність настає з шістнадцяти років, а за окремі види злочинів – з 14 років.
З чотирнадцяти років кримінальна відповідальність настає:
·       За всі види вбивства;
·       Умисне заподіяння тілесних ушкоджень що спричинили розлад здоров’я;
·       Зґвалтування;
·       Крадіжку, грабіж, розбій;
·       Злісне й особливо злісне хуліганство;
·       Умисне знищення або пошкодження державного майна, що спричинилося до тяжких наслідків;
·       Умисне вчинення дій, що можуть призвести до аварії поїзда.
Кримінальна відповідальність для неповнолітніх, що досягли 14 або 16 років. Настає з нуля доби, наступної за днем народження. Якщо є до моменту вчинення злочин особа не досягла встановленого законодавством віку відповідальності за певний злочин, вона або взагалі не підлягає кримінальній відповідальності, або буде звинувачена у скоєнні іншого злочину.
Для неповнолітніх, що не досягли 18 років, закон передбачає кілька положень, що пом’якшують їх відповідальність порівняно з відповідальністю дорослих злочинців.
Позбавлене волі неповнолітньому може бути призначене на термін не більше 10 років, якщо в конкретній статті. Особливої частини Кримінального кодексу України за споєння злочину передбачено суворіше покарання. Факт неповноліття винного повинен розглядатися судом як обставина, що відтягує (полегшує) вину.
Для неповнолітніх злочинців передбачені м’якіші порівняно з дорослими злочинцями умови для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
У разі здійснення неповнолітнім злочину, що не має великої суспільної небезпеки, а також якщо неповнолітній зробив суспільно небезпечне діянні, але не досяг віку кримінальної відповідальності (14 років), до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру до яких належать:
·       Зобов’язання привселюдно чи в іншій формі вибачитись перед потерпілим;
·       Попередження;
·       Передання неповнолітнього під нагляд батькам чи особам що їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його згоди, а також окремим громадянам на їх особисте прохання;
·       Покладання на неповнолітнього, який досяг 15 років і має майно чи заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяний збиток;
·       Направлення неповнолітнього у спеціальну навчально-виховну установу для дітей і підлітків до його виправлення, але щонайбільше на 3 роки.
Останній захід є найбільш суворим. Він здійснюється примусово незалежно від бажання неповнолітнього. До навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи спеціального призначення (для правопорушників віком 11-14 років) і професійні училища соціальної реабілітації (віком від 14-18 р.).
Доцільно зауважити, що примусові заходи виховного характеру не є покаранням і не спричинюють характерних для покарання негативних наслідків, насамперед судимості. Але якщо ці заходи не мали на порушника належного впливу, суд може вжити до нього суворіші примусові заходи аж до направлення у спеціальні заклади чи засудити до передбаченого законодавством покарання.
В адміністративному праві юридична відповідальність настає з 16 років. Справа про адміністративні правопорушення неповнолітніх повноважені розглядати комісії у справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих рад.
Справи про адміністративні правопорушення, які розглядаються комісіями поділяються на три основні групи:
·       Справи про суспільно небезпечні дії, вчинені особами до досягнення ними 16 років (за них відповідають батьки);
·       Правопорушення, скоєні особами віком 16-18 років;
·       Скоєння дрібного розкрадання державного або громадського майна, дрібного порушення правил користування дорожнім рухом. Ця група справ розглядається комісією лише тоді, коли вони передаються їм органами внутрішніх справ  або судами. Якщо такі правопорушення вчиняють неповнолітні віком до 16 років відповідальність за них несуть родичі.
До окремої групи належать справи про інші антигромадські вчинки неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями, однак свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка, наприклад неналежна поведінка у школі, на вулиці, ранні статеві зв’язки, захоплення іграми, що свідчить про звички, які з часом можуть призвести до злочину.
Кодекс про адміністративні правопорушення передбачає для неповнолітніх поблажливіший режим застосування стягнень порівняно з дорослими правопорушниками. Зокрема, до неповнолітнього не може бути застосований адміністративний арешт.
Крім того, за здійснення правопорушень до неповнолітнього у віці 16-18 років замість стягнень можуть бути застосовані такі заходи впливу:
·       Зобов’язання публічно вибачитись перед потерпілим;
·       Попередження;
·       Оголошення догани або суворої догани;
·       Покладення на неповнолітнього обов’язку відшкодувати заподіяні збитки, якщо він має самостійний заробіток;
·       Накладення на неповнолітнього. Який має заробіток, штрафу;
·       Передання під нагляд батьків, або осіб, які їх заміняють.
Поряд з цим відповідні комісії можуть застосувати примусові заходи виховного характеру, які вважаються доволі суровими, - це направлення у спеціалізовані навчальні заклади.
Як свідчить практики, найчастіше комісії у справах неповнолітніх розглядають такі справи: дрібне розкрадання державного майна, побиття склад в автомашинах, псування телефонів-автоматів, розпиття спиртних напоїв у громадських місцях або поява в них у нетверезому стані, азартні ігри (в рулетку, карти).
Цивільно-правова відповідальність настає з п’ятнадцятирічного віку. Якщо заподіяв неповноті ній що не досяг 15 років, то майнову відповідальність несуть його батьки чи опікун, але тільки тоді, коли заподіяний неповнолітнім збиток виявився результатом нездійснення за ним контролю, неналежного виховання, неправильне застосування до нього свої прав.
Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, заподіяв шкоду в той час, коли перебував під наглядом навчального, виховного чи лікувального закладу, то вони несуть відповідальність, але тільки тоді, коли збиток був заподіяний внаслідок нездійснення чи неналежного здійснення контролю за неповнолітнім під час перебування його під наглядом певного закладу.
У віці 15-18 років неповнолітній відповідає за заподіяний ним збиток на загальних засадах, тобто відштовхує його самостійно. Але якщо у неповнолітнього немає майна чи роботи, достатньої для відшкодування заподіяної шкоди то за нього не роблять батьки чи опікуни. Але вони несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неповнолітньою дитиною, тобі коли ця школа є результатом їх протиправної поведінки, тобто їх провина полягає в тому, що вони не виконували своїх обов’язків, щодо виховання дітей.
При цьому до відповідальності залучаються як батько так і мати, навіть якщо шлюб між ними розірваний, оскільки вони мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей. Відповідальність батьків за своїх неповнолітніх дітей віком 15-18 років має субсидіарний характер.
Наприклад якщо мати виплатила більшу частину за заподіяну шкоду, то батько покриває відсутню частину, але потім мати має право зажадати від батька провернути їй частину, витрачену нею, щоб їх частки виплати були порівну.

Обов’язок батьків відшкодувати заподіяну неповнолітнім шкоду припиняється після досягнення ним повноліття (віку 18 років) а також якщо в нього до 18 років з’являються майно чи заробіток, достатньо щоб відшкодувати збиток.
http://lvivjust.at.ua/publ/juridichna_vidpovidalnist_nepovnolitnikh/1-1-0-26

Немає коментарів:

Дописати коментар